Поняття суржику на сьогоднішній день є досить суперечливим. Деякі мовознавці виділяють суржик в окрему мову спілкування. Дійсно, дане явище набуло широкого вжитку серед українського населення, що значним чином надає українській мові статус непрестижної та навіть безперспективної щодо розвитку. Крім того, постійне вживання української літературної мови, як боротьби проти суржику, може бути помилково трактоване «націоналізмом».
Виходячи з цього, більшість українців погодиться, що з суржиком потрібно боротись. Для цього потрібно спочатку визначити причини цього «вкоріненого зла» в нашій милозвучній українській мові, що проявляється в мовленні кожного другого жителя нашої країни.
По-перше, носіями суржику стають люди, які недосконало володіють як українською так і російською мовою і не завжди зважають на правильність вживання лексики. Характерно і те, що суржиком розмовляють як мешканці сіл, так і міст. Також немає чіткої територіальної різниці в інтенсивності його вживання, незважаючи на тісні мовні контакти між українським та російським населенням. Наприклад, на західній та центральній частині України також проявляються русифіковані слова-суржики: розщитатися, до встрєчі, все равно, нашо, шо таке, уборка, обіжаться, болтається, безконєчний, крєпкий, знакомо, безтолковий, дурацький, абалдєть та інші.
По-друге, суржик можна «підхопити» спілкуючись з колом людей (українців чи росіян), які вже його вживають у своєму мовленні. Це стосується також і виховного аспекту, коли батьки, не приділяючи належної уваги своєму мовленню, вживаючи слова-суржики, сприяють тому, що дитина повторює і починає говорити тією мовою, яку сприймає на слух, фактично спілкуватись суржиком. Враховуючи вищесказане, досить поширеними у вжитку можна виділити слова: пойдеш, здрастє, не трогай, не ний, позориться, ростраюваться, догадаться, таке шось, шо попало, трєнєруваться, вилежувать, жаліть, промахнуться, канєшно, понімать, балакать, потом та інші.
До суржику-гри досить часто навмисне звертається й освічена українська молодь, так само як і до сленгу, щоб підвищити варіативність своєї мови чи мовлення, ніби ввійти в інший мовний образ, а також виділятись в колі міжособистісного спілкування. Згідно з даними досліджень, молодь вживає суржик набагато активніше, ніж люди старшого покоління. Останні здебільшого відносять суржик до низького мовного культурного рівня.
Хотілося б наостанок згадати слова Ліни Костенко, які змушують все-таки замислитись над питанням культури мовного спілкування українців: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу».
Останні коментарі